Аскеллад заслуговує смерті. Завжди заслуговував, навіть до того, як звів з життя Торфіннового батька. Тільки хлопець тоді зовсім не думав, що добрий знайомий може таке вчинити зі славетним воїном. Він все бачив — і одразу мовби постарів на кілька років, спалахнувши жагою помсти. Та поки що надто малий. І помста має бути холодною, холоднокровною.
Батькова смерть від рук Аскеллада дала йому мету на все життя, вона керує його кроками. Стати найманцем, невразливим воїном, жорстоким вбивцею і разом з тим підійти так близько, щоб напевне.
Торфінн поруч, Торфінну під силу все. Єдине, що йому не під силу, виборсатися з мертвої хватки минулого, яка може затягнути його на саме дно. Можливо, він вже там.
Ще не все втрачене, і Торфінн може побачити цей світ іншим, а не тільки у полум’ї жаги до помсти.